Історія юннатівського руху на Ямпільщині розпочалася близько 80 років тому. Серед перлин української землі виграє село Воздвиженське зі своїм знаменитим дендропарком, заснованим ще за часів Трудового Братства М.М. Неплюєва.
Саме тут, у Воздвиженській семирічній школі у 1935 році започаткувався перший загін природолюбів.
У кінці 30-х років минулого століття почали працювати гуртки і загони охоронців природи в Шатрищенській, Дорошівській, Марчихинобудській школах району.
Творча робота гуртків і загонів була перервана великою Вітчизняною війною. Після визволення Ямпільщини від німецько-фашистських загарбників у 1943 році роботу юннатів у школах було відновлено. У перші повоєнні роки учнівська молодь здійснювала шефство над молодняком сільськогосподарських тварин, закладала шкільні ділянки, насаджувала сади, озеленяла міста і села, упорядковувала могили воїнів, допомагала в збиранні врожаю.
Велике значення для подальшої роботи гуртків у школах і позашкільних навчальних закладах мала Постанова Уряду від 22 листопада 1946 року «Про заходи поліпшення позашкільної роботи з дітьми». І вже у наступному році в районі активізувалась робота зі створення у всіх школах гуртків юннатів та інших об'єднань школярів різного профілю.
Значною мірою активізація юннатівського руху на Ямпільщині в 60-х роках сприяло створення у 1963 році на базі Степненської середньої школи районної станції юних натуралістів на громадських засадах. Ініціатором створення був учитель біології Шпак Григорій Іванович.
У той час навчально-дослідна земельна ділянка школи площею 3,5 га вважалася однією з кращих в області. На двох гектарах було посаджено сад, 1 га було зайнято під сівозмінами, 0,5 га під колекційну, на якій вирощувалося 265 видів рідкісних для цієї місцевості рослин.
Юннати налагодили тісні зв’язки з багатьма науково-дослідними інститутами, дослідними та селекційними станціями. Лише Ленінградський ВІР надіслав 76 сортів зернових культур. 32 сорти картоплі було одержано від НДІ картоплярства Білорусії й України. На ділянці вирощувалося 18 сортів капусти, 26 сортів помідорів та багато інших культур.
На базі школи, де вивчався досвід роботи степненських юннатів, проводилися обласні й районні семінари-практикуми директорів шкіл, учителів біології, піонервожатих.
Станцією проводилися районні масові заходи «День зустрічі птахів», «Свято врожаю», оголошувалися природоохоронні конкурси, акції, естафети, у школах створювалися кролеферми, виробничі бригади. Було започатковано випуск радіожурналу «Вісник юннатів».
Досвід роботи першої в Україні станції юннатів на громадських засадах вивчався Республіканською станцією юних натуралістів, Інститутом педагогіки. Він одержав високу оцінку на державному рівні.
Саме це і стало важливим кроком в створенні на Ямпільщині бюджетної позашкільної установи еколого-натуралістичного спрямування.
Тому, Наказом Міністра освіти СРСР в Ямполі «як виняток» з 1 січня 1971 року відкрито бюджетну районну станцію юних натуралістів. Її директором був призначений вчитель біології Степненської середньої школи Шпак Григорій Іванович.
Перші кроки до успіхів
До 1973 року станція юннатів тіснилася у двох маленьких кімнатах старого приміщення районного відділу народної освіти, де розпочинали свою роботу директор, техпрацівниця, 2 керівника гуртків та 45 гуртківців. Біля станції був маленький город, на якому росли дві старі яблуні і кілька кущів чорної смородини. В приміщенні жила єдина черепаха та стояв акваріум з рибками. Ось така була матеріальна база станції, коли її узаконили.
Корінні зміни в житті станції юннатів відбулися навесні 1973 року, коли райвиконком та селищна рада виділили під забудову станції юннатів на околиці селища Ямпіль земельний масив площею 4,5 га та два збірних, щитових фінських будинки.
Відведена ділянка землі була страхітливим пустирем. До революції це було господарство поміщика Білки, тому ямпільчани це місце називали «Білкиним садом». Після революції рука людини не торкалася цієї покинутої землі, на якій розрослися зарослі білої акації, верболозу, доживали свого віку похилі від старості плодові дерева.
І ось невеличкий педагогічний колектив станції, який на той час складався з 6 чоловік разом з гуртківцями, приймає сміливе рішення – перетворити пустир у квітучий сад.
Поруч з будівництвом приміщення станції юннатів вирувала робота по реконструкції ділянки – корчували пні і кущі, рубали старі дерева, завозили грунт, торф, перегній і засипали вирви з мотлохом. Всюди, де тільки можна було, висаджували квіти.
При станції юннатів організовується районний клуб «Натураліст-заочник», який залучив до активної природоохоронної діяльності більше 600 охоронців природи з усіх шкіл району.
Серед гуртківців та натуралістів-заочників була започаткована незабутня трудова акція «Сад миру» під час якої діти здійснили перший в своєму житті трудовий подвиг, перетворивши пустир в квітучий сад-казку.
80 - 90 роки – це розквіт станції юннатів, апогей юннатівського руху. На повну силу завирувала юннатівська діяльність школярів, якою був задіяний майже кожен учень району.
На базі місцевого кінотеатру «Салют» організовується постійно діючий кінолекторій «Людина і природа».
З ініціативи станції юннатів в кожній школі створюються клуби любителів природи, на станції юннатів – районний клуб «Ромашка» - організатор усієї природоохоронної роботи в районі.
Для благоустрою території, озеленення станції юннатів, щорічно завозився посадковий матеріал квітково-декоративних культур з усіх куточків країни: Прибалтики, Києва, Ленінграда, Москви, Донецька, Мічурінська, Гатчини.
В ці роки станція юннатів стала дипломантом ВДНГ в Москві, учасницею Всесоюзного семінару директорів Центральних республіканських, крайових та обласних станцій юних натуралістів.
В цей час проводиться безліч цікавих районних масових заходів, природоохоронних акцій, естафет, конкурсів, виставок, організовуються десятки екскурсій для кращих гуртківців в ботанічні сади країни, створюється міні-зоопарк, золотими руками місцевого скульптора Кириченка В.М. будуються казкові споруди гномики, лісовичок, «Ведмеді в сосновому лісі», Альонушка, декоративні вази.
У 90-х роках на станції юннатів відкривається дитяче кафе «Декор», господарями якого були гуртківці, організовуються перші в Україні орендні ланки по вирощуванню домашніх тварин: свиней, гусей, качок; створюється «Бюро добрих послуг», мета якого надання платних послуг населенню, організаціям, підприємствам, установам в озелененні садиб та територій, будується міні-зоопарк, в якому зараз мешкають 17 представників тваринного світу.
В 1991 році гуртківці станції юннатів перейшли зі старого приміщення в гарно обладнаний двоповерховий будинок-красень.
У червні 1994 року на базі Ямпільської районної станції юних натуралістів проводиться Всеукраїнський семінар-практикум директорів районних та міських станцій юних натуралістів.
У 1995 році по першому каналу Всеукраїнського телебачення демонструється фільм про роботу станції юннатів «Красиве поруч», після якого було одержано більше сотні листів з проханням надіслати насіння квітів, поділитися досвідом роботи.
У 2000-х роках на станції створюються районний заочний університет «Природа», навчально-виховний аграрний комплекс «Юний господар», студія флористики і фітодизайну «Гармонія», ляльковий театр «Екола», клуби «Знавці природи», «Ровесник», «Аграрник». Будується нова теплиця площею 120 м2, закладається колекційна ділянка. Встановлюються тісні зв’язки з науково-дослідними установами України та ближнього зарубіжжя: ботанічними садами, інститутами, дослідними станціями та ведеться дослідницька робота за їх завданням.
За ініціативи директора Мерцалова С.І. та бібліотекаря Цвілодуб Л.М. та за їх участю при бібліотеці створений міні-музей «Давня українська хата» - скарб духовності, який виховує у школярів національну самосвідомість, любов до Батьківщини, своєї родини, рідного краю.
На базі станції юних натуралістів проходить Міжнародний семінар, присвячений 125-річчю нашого земляка Героя Соціалістичної Праці, патріарха садівництва України С.Ф.Черненка (2002). Міністерством освіти і науки України та Національним еколого - натуралістичним центром учнівської молоді організовуються Всеукраїнські семінари з проблем екологічного виховання школярів (2004, 2009).
Визначним в історії закладу став 2005 рік. Рішенням Сумської обласної ради від 30 серпня 2005 року територію Ямпільської районної станції юних натуралістів занесено до об’єктів природно-заповідного фонду Сумщини і їй надано статус «Ботанічний сад місцевого значення «Ямпільський».
За багаторічну плідну роботу у справі виховання підростаючого покоління, активну участь у розбудові національної освіти, значні успіхи у розвитку еколого-натуралістичної творчості дітей та учнівської молоді на честь 10-ї річниці незалежності України та з нагоди 30-річчя Ямпільська районна станція юних натуралістів нагороджена ювілейною медаллю «10 років незалежності України».